Особисто нашим мужикам лише натякни. Або просто хтось перший скаже: «Ну що?». Сам буває, йдеш із роботи, а в душі так і шкребеться:
«Хоч би пляшечку пивця випити».
І ця думка починає тебе терзати – починаєш думати про спеку, про спітнілу спину, і … про крапельки на холодній пляшці пива. Раптом у голові з’являється думка про те, що вдома чекають дружина та діти. І раптом у голові починається боротьба між бажанням втомити цю спрагу і обов’язком повернутися додому без запаху.
І ти з цією боротьбою йдеш у напрямку дому, а в думках думаєш, що дорогою є магазин.
І чим ближче до магазину, тим бажання повернутися додому без запаху слабшає.
Знаходиш багато виправдань, і не помічаєш, як ти вже в магазині. Дивишся на холодильник і розумієш, що за скляними дверцятами холодильника стоїть пиво, воно холодне, і може вгамувати спрагу. Шукаєш на прилавку якусь нісенітницю для дружини та дітлахів, і разом із нісенітницею купуєш довгоочікуване пиво.
Не відходячи далеко від магазину, сідаєш на лавочку, в роті вже зовсім пересохло, або так здається, відкриваєш цю мокру від конденсату пляшку і… ось він момент істини.
Ти всім тілом відчуваєш, як у тебе ллється, змочуючи засохлі губи та язик, ця цілюща волога – ти переможець, ти переміг спеку, і спрагу.
Ти жадібно, великими ковтками можеш випити і півпляшки, а іноді й усю. Після цього ейфорія проходить. І ти далі просто смакуєш пиво, що залишилося в пляшці.
